Минулий тиждень завершився двома гучними скандалами, які вирізнялися навіть на звичному вже тлі постійного з’ясування стосунків між нашими політиками. Спочатку міністр оборони доповів Президентові про відключення енергопостачання від військових частин протиповітряної оборони країни. Фактично Юрій Єхануров визнав, що підпорядковані йому підрозділи Збройних Сил зняли із себе відповідальність за безпеку повітряного кордону держави.

Під пильним прицілом телекамер Головнокомандувач Збройних Сил України Віктор Ющенко майже миттєво вирішив цю проблему.

А вже увечері глядачі напружено й з недобрими передчуттями чекали проанонсованого «екстреного звернення Президента до нації».

За коментарем щодо цих та інших подій редакція звернулася до колишнього міністра оборони, а тепер — народного депутата України, голови Комітету Верховної Ради з питань національної безпеки і оборони Анатолія ГРИЦЕНКА.

— У п’ятницю ми почули від Президента та міністра оборони про відключення низки військових частин від електропостачання. Вони ж озвучили, що повітряний простір нашої держави фактично лишився беззахисним. То нам що, вже час розпускати армію по домівках до кращих часів?

Всю свою историю человечество воевало за ресурсы. Со временем менялись формы и методы, но не суть происходящего. Глобализация сместила фокус войны с вооруженного противостояния на конкуренцию экономических и социальных систем.

США, Европа, а затем Китай и Индия поняли, что для сохранения государственного суверенитета совершенствование социально-экономической системы имеет не меньшее, а даже большее значение, нежели укрепление вооруженных сил. Пример Японии, фактически лишенной армии, не оставил возможности для сомнений в этом вопросе.

Побутує думка – свобода слова по-українськи це приблизно теж саме, що й горбачовська гласність: журналістській братії ціпок зробили довшим і гавкати дозволили до несхочу. Та й взагалі до гавкоту мало хто дослухається, бо наші владоможці і ми живемо в паралельних світах, де діють абсолютно різні закони соціально-політичного, правового, економічного та іншого сутнього, включно із свободою слова, буття.

У них свої, а у нас свої.

А реагувати на чисельні критичні опуси, вбивчі викривальні статті та цілком конкретні журналістські розслідування вони починають лише тоді, коли вбачають в цьому вільнодумстві зазіхання на самі устої вибудованої ними системи влади.

Що це за підвалини і як ми можемо їх трусонути писалось і казалось неодноразово і багатьма, в тому числі і мною. Не знаю, чи то остання моя стаття, чи то якась інша, чи то всі вкупі заразом із автором, але схоже – таки дістали когось із паралельного світу.

Бо мені днями намагались підкинути наркоту...

Прокуратура Києва внесла припис до "Київенерго" з вимогою не припиняти постачання електроенергії "Київводоканалу".

Про це повідомила прес-служба столичної прокуратури, наголошуючи, що цей припис "підлягає негайному виконанню".

"Відключення ВАТ "АК "Київводоканал" від електропостачання може призвести до незворотних наслідків, насамперед, погіршення санітарного, епідемічного та екологічного благополуччя, а також до складної соціальної ситуації на території столиці", - сказано в повідомленні.

Для нормальної людини, яка не кожного дня читає закони і не є фахівцем, термін «національна безпека» зазвичай пов’язується із Збройними Силами, Службою безпеки, Внутрішніми військами, розвідувальними структурами і спецслужбами.

Насправді, це не так. І далеко не так.

Згідно з Законом «Про основи національної безпеки України», головними об’єктами національної безпеки є, насамперед – людина і громадянин, далі – суспільство, і лише потім – держава. Саме в цій послідовності я вбачаю глибинний зміст і пріоритети діяльності влади.

Тимошенко заборонила розповсюджувати та змусила відкликати листа Пинзеника до кабінету міністрів. Тому що аналітика та графіки у ньому кажуть про одне - Україна потрапила в кризу, якої не було з далекого 1994 року.

Украинским судьям надо обеспечить защиту
(в том числе, в процессах по статье 375 Уголовного кодекса)

Cуть, платформа судебного решения в современном суде отнюдь не справедливость. Судья ОЦЕНИВАЕТ АРГУМЕНТЫ сторон. И должен делать это ПРОЦЕССУАЛЬНЫМ МЕТОДОМ, а не финансовым. Хотя второе значительно проще и, к великому огорчению (мягко выражаясь!), выгоднее судье и богатым лицам. Добавьте сюда еще и БЕЗНАКАЗАННОСТЬ последствий второго метода "оценивания". И получите современный украинский суд.

"Блаженний муж на лукаву не вступає раду,
І не стане на путь злого, і з лютим не сяде.
А в Законі Господньому серце його й воля..."
Т. Г. Шевченко

Минулого разу я обіцяв поділитися враженнями від тих настроїв, що зараз вирують в гущині нашого народонаселення, а також про те, чим люд сьогодні головно переймається. Ну, що ж я не політик і не чиновник, обіцяв – виконую.

Нещодавно декілька наших телеканалів почергово прокрутили один і той же сюжет про метикуватого карпатського вуйка, котрий за рахунок утилізації та подальшої нехитрої переробки на біопаливо усього сутнього в господарстві лайна, забезпечив собі повний енергетичний суверенітет від навколишнього світу.

А цікаво, чи був би той сюжетець про, власне кажучи, багатогранну здатність нашого винахідливого та хитромудрого народу до виживання, таким поблажливо-іронічним і навіть оптимістичним, аби згаданий вуйко спробував поширити свої новації хоча би на декілька сусідніх сіл?

Чомусь мені здається, що тоді телевізійникам довелося б розповідати, як держава того вуйка помножила на нуль. Бо нашій державі, як і будь-якій іншій недемократичній країні, незалежні від неї у будь-яких сенсах громадяни не потрібні. Мало того, такі "вільні козаки" є найсмертельнішими ворогами квазідемократичних державних утворень на кшталт України.