Помаранчева революція в Україні з новою силою поставила важливе філософсько-правове питання стосовно тієї ролі, яку відіграють революційні зміни в правовій свідомості суспільства і його правовій системі.

Говорячи про революцію, треба мати на увазі, що вона, так само як і соціальна еволюція, є цілком природним і неминучим фактором соціально-правових перетворень в історії людства. Якщо в світі природи радикальні зміни в замкнутому циклі існування живих тварин відбуваються шляхом мутації, то в замкнутому циклі людського суспільства радикальні зміни мають місце завдяки революціям. Причому, якщо ми говоримо про справжню соціальну революцію, а не про політичний переворот, кожна революція повинна виконати принаймні два важливих завдання: по-перше, вона має зруйнувати соціально-економічну систему цього суспільства (тобто суттєво змінити характер власності і характер влади в ньому); і, по-друге, революція має довести неправдивість і неадекватність того світогляду і правової свідомості, на яких ґрунтувався старий режим.

Найбільш поширеним словом нового 2009 року стало слово «криза». Воно лунає у різних куточках планети, проте Україна останніми роками вельми вподобала крайнощі, і саме тому наша криза має системний характер, і більшість вже починає сумніватися – «а чи виживе хворий?!». Люди перебувають в очікуванні ще більшого лихоліття. Майже 90% населення вважають, що перебувають у депресивному і стресовому стані, – такі дані опитування Інституту глобальних стратегій. Українці готуються до найгіршого і намагаються не будувати довгострокових планів. Так суспільство реагує на економічну кризу, бо всі розуміють, що після кризи в Україні треба очікувати великих змін. Якими будуть ті зміни? Чим відрізняється нинішня криза від не дуже стабільного періоду в житті країни, який ми переживали останніми роками?

Чи варто позиватися до ЖЕКу через холодні батареї? Чи поновлюються через суд ті, кого зараз незаконно звільняють? Що з власною справою у суді? Щороку мільйони наших податків витрачаються на те, щоб ми легко та безкоштовно отримували відповіді на ці запитання. Варто розібратися, чому не отримуємо.

Після оприлюднення другої статті, цього циклу, зателефонував давній приятель та одночасно надзвичайно критичний читач моїх опусів. Він порадив передивитися будь-які місцеві новини (будь-які, бо в Харкові усі новини на всіх ТРК однакові) та звернути увагу на один сюжет: чи бува не такі форми самогуртування та самозахисту я пропагую? Відразу відповідаю – ні!

Спостерігаючи за напруженим політичним життям в Україні, я раптом усвідомив страшну для себе річ: незрозуміло за кого голосувати на наступних виборах. Причина тому одна – вже зараз видно, що демократичні сили будуть розпорошені, вони пасивно споглядатимуть, як кілька близьких за програмами кандидатів поборюватимуть один одного на спільному електоральному полі, не зважаючи на неминучий програш внаслідок міжусобиць.

Політичні взаємні претензії вкотре відсунули на другий план реформу ЖКГ. Про неї стільки сказано, зокрема мером Харкова, за останні тижні, що саме час послухати й інших жителів міста, котрі висловлюються «за» і «проти» харківської реформи. А загалом більшість із них — люди як люди: страждають, як і інші. І відчайдушно чекають змін.

Стан ЖКГ в Україні є критичним та таким, що становить небезпеку для життєдіяльності громадян та суспільства – таким є висновок РНБОУ від 17 листопада 2006 року. Шляхів виходу з кризи не видно, як і усвідомлення її причин.

Мета проекту: розробити й впровадити інструментарій/керівництво для одержувачів послуг, щоб максимізувати їхнє антикорупційне поводження при зіткненні з корумпованими угодами в сфері послуг.

Економічна криза штовхає наших співвітчизників на велику дорогу. Кримінальні хроніки стають дедалі змістовнішими. «Грабіжник убив дівчину за мобільний телефон», «В Одесі обстріляли інкасаторів», «Бандити зажадали за життя ювеліра 50 кг золота» – це лише частина газетних заголовків за минулий тиждень...

Попри завіряння Міністерства внутрішніх справ, що відомство тримає ситуацію під контролем, там визнають: лише у Києві, донедавна спокійному місті, кількість крадіжок зросла майже вдвічі. За підрахунками експертів, кожен відсоток, на який збільшуються лави безробітних, дає восьмивідсоткове зростання криміналу. Економісти прогнозують, що українцям не слід розслаблятися: пік кризи припаде на березень – квітень. Тоді ж суспільство накриють найпотужніші хвилі злочинності.