Украинская модель «экономического чуда» позволила в 90-е годы «сократить» на две трети советский ВВП республики. Зато сегодня у нас сложилась «теневая» экономика, удельный вес которой составляет от 50 до 65 процентов, куда загнано большинство граждан государства.
 
Теневые социальные отношения — это социальная «модель» рынка должностей, мандатов народных депутатов, ученых званий и степеней, наград — когда за взятку или холопскую лояльность повышается социальный статус физического лица, а культура, наука и образование становятся объектом криминальной экономики.
 
Контрабанда в Украине вдвое — втрое превышает официальный экспорт. Борьбу с контрабандистами власть уже давно проиграла.
 
Власть не перестает говорить о европейской интеграции, но на горизонте просматриваются другие контуры.
 
За годы независимости Украина трансформировалась из среднеразвитого европейского государства в мировую политическую и экономическую периферию. По данным ПРОООН по макроэкономическим показателям и индексу человеческого развития Украина не только стала беднейшим (наряду с Молдовой и Албанией) государством Европы, но и в рейтинге среди стран Азии, Африки и Латинской Америки занимает 42 место. По данным академика Юрия Пахомова разрыв между богатыми и бедными составляет в Украине 1 к 40, тогда как в России 1 к 25. Такие катастрофические «успехи» за относительно короткий промежуток времени с учетом инерционности ведут к распаду государства. Однако официальная власть, независимо от цвета, делает все возможное, чтобы не затрагивать эту проблему, и продолжает утверждать о курсе на европейскую интеграцию государства криминально-коррумпированной демократии. Интеграция действительно произошла, но другая.
 
«Успешная» криминальная интеграция

Каково устройство человеческого общества?
Люди подчиняются законам Матрицы. Ваши поступки не являются следствием собственных желаний и сознательных выводов.

Право на безопасность – это фундаментальное естественное право человека. Очевидно, опаснейшим посягательством на безопасность людей, нарушающим это право, есть терроризм. Оно должно стать, в частности, одним из тех преступлений, которые относятся к предмету политической криминологии, понимаемой как науки о политических аспектах порождения преступности и противодействия ей.

Доценко Олександр Сергійович

изначення соціальної сфери як особливої форми існування матерії, а безпеки — як об’єктивного явища, зумовлює можливість застосування понять, що належать до соціальної сфери в її найзагальнішому сприйнятті. Досліджуючи явища безпеки, необхідно зазначити, що суспільство являє собою історичну сукупність стосунків між людьми, групами людей, які формуються у процесах їхньої діяльності. Для свого розвитку суспільство потребує всебічного забезпечення, що є системою заходів, пов’язаних із задоволенням потреб [1, с. 192]. У системі, а це здійснення головних загальнодержавних заходів, пов’язаних із задоволенням потреб, важлива роль надається саме забезпеченню безпеки. Безпека — це стан захищеності життєво важливих інтересів особи, суспільства і держави від зовнішньої і внутрішньої загрози [2, т. 1, с. 207]. Однією із складових внутрішньої безпеки є громадська безпека. В сучасній юридичній літературі є різні міркування щодо поняття громадської безпеки. Л.М. Рогозін визначає її як систему суспільних відносин, що формуються згідно з правовими нормами, з використанням об’єктів, які становлять підвищену небезпеку для суспільства або при настанні особливих умов у зв’язку зі стихійними лихами чи іншими особливими умовами [3, с. 80].

В Україні застоялася мода на заколоти, змови і зради. "Еліта", "політичний бомонд", "політикум" та примкнула до них псевдополітологічна придворна челядь радо послуговуються взаємними, буває що хоровими і перехресними, звинуваченнями у таких гріхах, майже перемінивши це на сіру буденність. "Чи відрізняєте ви гламур від епатажу?" – запитує репортерська "наволоч" у специфічного персонажа Леся Подерв'янського. Ці, напевно, вже не відрізняють, у прагненні до епатажу перетворивши його на попсовий гламур, коли нерідко страшне звинувачення у вербальній обгортці штибу "гад повзучий!" з гламурних вуст чується як "ах ти працівний!". Іншого дня, коли штрикне політична доцільність, ті ж гламурні вуста зіллються з гадом, попри його повзучість, у гламурному ж цілуночку. Або ж поцілуночку – не знаю, як у контексті краще.