Россия живет между чужими цивилизациями – азиатской и европейской. Вторжения иноземцев приносили народу гораздо больше страданий, чем в Западной Европе. Ради свободы от иноземного ига Россия жертвовала внутренней свободой. Это одна из причин, почему в России сложился бюрократический класс. Этот класс (конечно, с поправками на особенности каждой эпохи) - чиновники и депутаты всех уровней, «силовики», «правосудие», привилегированный или государственный бизнес, партии при власти, пропагандистский аппарат, огосударствленная церковь. Большинство этих институтов в отдельности необходимы. Но когда все они связаны между собой не законами, не служением Отечеству, а круговой порукой, - вот тогда возникает бюрократический класс, не зависящий от общества и не подконтрольный обществу – самодостаточный. Суверенная бюрократия!

Кризова ситуація в Україні з кожним днем стрімко набуває рис революційності. Все більше громадян втрачають останні прожиткові резерви, впевненість в сьогоденні та надію на майбутнє. Відчай, розчарування, озлобленість, агресія і потреба негайних системних змін – революційних перетворень – охоплює маси.

Тисячі громадян по всій Україні, зрушені кризою, почали об’єднуватися в громадські організації та рухи, шукаючи спільний вихід для себе і для всього суспільства. Багато з них почали займатися громадсько-політичною діяльністю вперше, втративши роботу або полишивши розорений бізнес.

Я цілком згодний із твердженням: "Кращий уряд той, що править якнайменше," - і хотів би, щоб воно здійснювалося швидше і більш систематично. Здійснене, воно зводиться зрештою - і за це я теж стою - до гасла: "Кращий уряд той, що не править зовсім", а коли люди будуть до цього готові, то саме такі уряди в них і будуть. Уряд є у кращому випадку всього лише засобом, але більшість урядів звичайно - а іноді й усі вони - є засобами недієвими. Заперечення, що наводилися проти постійної армії, а вони можуть бути числені і вагомі, і повинні б перемогти - можуть бути висунуті також проти уряду. Постійна армія - це всього лише рука постійного уряду. Сам уряд, що є формою, в якій народу завгодно здійснювати власну волю, також може бути звернений у зло, перш, ніж народ зробить через нього те, що хоче...

Большинство из нас назовут любой отряд милиционеров в шлемах, со щитами и дубинками «Беркутом». Некоторые – ОМОНом. На этом познания населения о спецподразделениях правоохранителных органов заканчиваются. И хотя в системе Министерстве внутренних дел насчитывается не меньше девятнадцати подразделений, на улицах мы видим немногих. Расскажем о наиболее именитых спецподразделениях МВД Украины и СБУ, хотя открытой информации - немного.

Люди все менше довіряють політикам. Усім політикам, незалежно від їхнього кольору й особистих якостей. Недовіра до політиків та інших вищих чиновників розповсюджується на всі гілки й органи влади. Рівень довіри до Президента через рік після інавгурації складає менше половини від частини тих, хто проголосував за нього на виборах. Уряд і парламент втрачає підтримку виборців ще швидше. Про довіру народу суддівському корпусу або силовим структурам узагалі говорити не доводиться. Це продовжується протягом усього часу існування незалежної України й не залежить від особистості президента, прем’єра чи спікера, а також персонального складу уряду, парламенту, суддівського корпусу. Але після Майдану розчарування народу у всьому політикумі особливо очевидне.

Чому Швеція? Так збіглося. З одного боку, криза вже давно і вибори вже скоро, а тому знову пішли активні розмови навколо що робити, куди і з ким іти, а головне — навіщо. І, завдяки багато в чому славним результатам президентства Віктора Андрійовича, дедалі гучніше чується: йти, але не в Європу, там нас не чекають і нам туди не треба. Йти з великим і добрим сусідом — он днями як шляхетно відмовився «добивати партнера», а міг би. Йти для того, щоб і далі розвивати демократію і ринок. Як у нас і в сусіда було — так і буде, тільки ще краще.

Для тих, кого "дістали"

Складається враження, що нинішня українська держава завдяки діям української влади приречена. Але це не означає приреченості України як країни. Громадяни, яким ця країна "дорога як пам'ять", які саме в ній бачать своє майбутнє повинні її врятувати.

Зробити це можна лише взявши на себе весь тягар відповідальності і пронести його шляхом установчого процесу, процесу встановлення нової держави. Установчий процес не обмежується скликанням Конституційної асамблеї чи проголошенням Декларації про національний суверенітет на зміну державного суверенітету.

Якби хтось взявся описати, які характерні риси має типовий представник людства початку 21 століття, то однією з цих рис була би наявність у нього мобільного телефону. Починаючи з позаминулого року, більшість людей у світі мають мобілки. Це робить мобільні телефони найпоширенішим засобом двосторонньої комунікації, випереджаючи стаціонарний телефонний зв'язок, не кажучи вже про інтернет.