|
|
|
|
У категорії матеріалів: 66
Показано матеріалів: 11-20 |
Сторінки: « 1 2 3 4 ... 6 7 » |
Сортувати по:
Даті ·
Назві ·
Рейтингу ·
Коментарям ·
Переглядам
 Дух та духовність. Не варто думати, що дух це поняття містичне чи
теологічне. Дух це неосяжна раціонально трансцендентна сутність, яка
проникає крізь простір та час, рухає живим світом і спричинює його
розвиток. Прояв духу не залежить від місця, часу,
цивілізаційної чи культурної приналежності. І є лиш одне застереження —
це місце чи час мають бути готові до проявів духу. Дух живе, де хоче, і
здійснює одухотворення. Однак дух вперто не хоче жити в трупах і в гниллі. Отже там, де труп, де загнивання, духу бути не може. |
|
Інтерв’ю з представником міжнародного громадського об’єднання
«Четверта Хвиля» (засноване українськими заробітчанами в Італії) та
лідером Всеукраїнського трудового руху «Солідарність» Віктором
Горобчуком.
|
 Досвід південноафриканських рухів протесту доводить, що свої інтереси
можна захищати, не сподіваючись на владу та всілякі "широкі коаліції".
Після того, як режим апартеїду впав, і Нельсон Мандела в 1994 році став президентом, бідняки Південно-Африканської Республіки (ПАР) сподівалися на реальні зміни на краще. |
Колись, ще в незапам'ятні часи, відразу після квазіреволюції 2004 року - я казала, що всі_без_винятку українські політичні сили гівна варті і є гівном
абсолютно нічим одна від одної не відрізняються. Всілякі скажені
помаранчеві, біло-сердешні чи блакитні зомбі - обирателі між сортами
лайна - переконували мене, що все зовсім не так. Тобто, що таки да, всі
вони - лайно, але їхнє улюблене лайно смердить трішки менше, а лайно
неулюблене - взагалі з волосиною, а вони ж такі брєзгливі, ггг.
|
В последнее время идут активные дискуссии в масс-медиа по поводу качеств украинской политической элиты. В основном, они сводятся к тому, что существующая украинская элита "плоха" и что на подходе некая "контр-элита". Некоторые авторы в своих размышлениях заходят дальше и делают вывод, что радикальная смена формации ни к чему не приведет – вместо уже "наевшихся" к кормушке придут "голодные" и все станет, как было, только еще хуже. Сегодня такой подход как никогда востребован правящим классом Украины. Зачем менять тех? кто у власти? Необходимо легитимизировать в умах людей наблюдаемый сговор Партии регионов и БЮТ. |
|
БЮТ і ПР впритул підійшли до внесення змін до Конституції, які, зокрема, передбачають обрання президента в парламенті, перенесення виборів до Верховної Ради на 2014 або 2015 роки та запровадження системи виборів у два тури, за якою абсолютну більшість голосів у парламенті отримує та політична сила, яка набирає відносну більшість.
|
Замислюючись над історичною датою, що могла б символізувати рух України від тоталітаризму до демократії, у пам’яті спливають події, пов’язані з ХХ з’їздом КПРС і розвінчанням культу особи Сталіна. Але ж у цей час України як незалежної держави ще не існувало. Лише поодинокі мрійники, котрі перебували в радянських таборах або в екзилі, бачили Україну демократичною і вільною. Можливо, тоді горбачовська «перебудова» потягне на символічний старт демократизації? Знову ж таки ні, тому що, як засвідчують науковці, не може бути «струму» без джерела — суб’єкта демократичних перетворень. Такий суб’єкт з’явився лише 1 грудня 1991 року, коли переважна більшість громадян України висловила своє бажання жити в незалежній демократичній державі, обрала собі президента і… завмерла в очікуванні омріяного майбутнього. |
Кто знает, для чего человеку гражданство, что такое государство и для нафига вообще все эти лишности? Возьмем, к примеру, Мстислава Ростроповича. Его выгнали из СССР и он мог запросто получить гражданство любой страны – от США до Франции. Но он этого не сделал и прекрасно себя чувствовал. Ростропович жил и умер, будучи лицом без гражданства, гражданином мира. Не знаю, что за документ у него был, но полагаю, что это был Passport WSA – чудное изобретение человечества. |
|
Запрошені на численні громадські форуми в Україні іноземці дуже дивуються нав’язливим розмовам у нашій країні про еліту. Вони, мовляв, відмовилися від цих розмов давним-давно. Ми ж не можемо відмовитися. У нас міфiчна ностальгія за елітою. Цікаве спостереження можна зробити на круглих столах, присвячених цій темі: усі, хто обвинувачує вітчизняну еліту в нездатності виконати свою місію, у цей момент не є елітою й навіть не розуміють цього. Еліта не може обвинувачувати еліту, тобто саму себе, у нездатності до чого-небудь.
|
М. Драгоманов народився 18 вересня 1841 року в м. Гадячі на Полтавщині в небагатій дворянській сім’ї. Його батько відзначався схильністю до вільнодумства та ліберальних ідей. У цьому ж дусі він виховував і сина, який досить рано познайомився з ідеями прогресивних російських мислителів, поезією Т. Шевченка та українських романтиків. Однак переважаючий вплив на становлення політичних поглядів М. Драгоманова на ранньому етапі мала саме російська література, а "... українство, насичуючи багато все життя Драгоманова, не породжувало в ньому ніякої національної "ідеї". Не було ще скільки-небудь ясного уявлення про відмінності між двома культурними світами, українським і російським. Але з другого переважно йшли ідейні впливи" [99, с. 9-10]. |
|
|
