Міському голові м. Харкова М.М.Добкіну

Депутатам Харківської міської ради
Копія:  Президенту України Ющенку В.А.
Прем’єр-міністру України Тимошенко Ю.В.
Голові Верховної Ради України В.М.Литвину
Голові Комітету ВРУ з питань охорони здоров’я,
материнства та дитинства Бахтєєвій Т.Д.
Секретарю РНБО України Богатирьовій Р.В.
Міністру охорони здоров’я України Князевичу В.М.
Голові Комітету з питань протидії ВІЛ-інфекції/СНіДУ
та іншим соціально небезпечним хворобам Л.О.Черенько
Голові Служби безпеки України Наливайченку В.О.
Уповноваженому ВРУ з прав людини Карпачовій Н.І.
Генеральному прокурору України Медведьку А.І.
Прокурору Харківської області Синчуку В.Л.
Голові Харківської облдержадміністрації Авакову А.Б.
Голові Харківської обласної ради Чернову С.І.
Депутатам Харківської обласної ради

Після проведеної протягом січня-березня 2009 року «реорганізації» ліжкового фонду міського клінічного протитуберкульозного диспансеру №1 в ньому з 645 ліжок лишилося 230. Водночас приміщення двох стаціонарів з чотирьох не перейшли до фонду комунального майна міста, як передбачалося, а були передані на баланс обласного управління охорони здоров’я. Обласна влада, здійснивши цей крок, зберегла їх для використання за призначенням, але за відсутності додаткового фінансування прийняла тільки 20 ліжок для  хворих на туберкульоз, яких арештували у зв’язку з обвинуваченням в скоєнні злочину.

Усі наші звернення в січні-лютому до органів влади, яким ми спрямовуємо копію і цього листа, не досягли своєї мети – збереження міського протитуберкульозного стаціонару.  Проти такої «реорганізації» виступили хворі, лікарі, вчені двох профільних кафедр фтизіатрії – Харківського національного медичного університету і Академії післядипломної освіти, комісія Міністерства охорони здоров’я, Комітет з питань протидії ВІЛ-інфекції/СНіДУ та іншим соціально небезпечним хворобам, профільний Комітет Верховної Ради України. 6 лютого на нараді в Міністерстві охорони здоров’я під головуванням міністра Василя Князевича було прийняте рішення: рекомендувати міському голові Харкова М.М.Добкіну призупинити дію наказу про реорганізацію міського диспансеру №1, рекомендувати голові Харківської облдержадміністрації взяти на баланс області міський диспансер №1, звернутися до Міністерства фінансів щодо виділення 30 млн. грн. з резервного фонду Кабінету міністрів України для фінансування протитуберкульозних установ Харківської області. Проте міська влада не прислухалася до всіх цих рекомендацій і здійснила свої плани.

І це в той час, коли епідемія туберкульозу в Харківській області набуває все більш загрозливих форм і розмірів. Всесвітня організація охорони здоров’я дозволяє скорочувати стаціонарні ліжка тільки за умов наявності не більше 20 хворих на 100 тисяч населення і смертності 10 на 100 тисяч населення. А в Харківській області маємо 73 хворих на 100 тисяч населення (епідемією вважається ситуація, коли цей показник перевищує 40). Як повідомила міська санітарно-епідеміологічна служба, у 2008 році в Харкові виросла кількість бацилярних хворих, захворюваність дітей на туберкульоз зросла на 17,1%, порівняно з 2007 роком, смертність – на 22,8% порівняно з 2007 роком, при цьому суттєво зросла кількість померлих з невиявленим туберкульозом, які не були на обліку в протитуберкульозних закладах.

Ліжковий фонд жодним чином не можна скорочувати! Навіть без цієї «реорганізації» наявних на початок року в місті та області ліжок не вистачає. У 2008 році в Харківській області кількість бациловиделітелів склала 1702 хворих (718 – в місті, 984 – в області). З цих 1702 мають бути в стаціонарі постійно 613 хронічних полірезістентних хворих, бо протягом року кожен з таких хворих може заразити до 20 інших. Особливо лячно за дітей, для яких палички полірезістентного туберкульозу є смертельними.

За такої «реорганізації» дуже загрозливі тенденції, які проявилися в Харківській області – зростання бактеріовиделітелів, зростання смертності взагалі, і зокрема тих, хто не був на обліку в протитуберкульозних  закладах – остаточно зроблять епідемію туберкульозу неконтрольованою, і замість Євро-2012 в Харкові буятиме епідемія.

Тим не менше міська влада планує ліквідувати й ті 230 стаціонарних ліжок, які залишилися, до 24 травня. При цьому будуть ліквідовані хірургічне відділення і відділення туберкульозу нервової системи, які існують в Харківській області тільки в цьому диспансері, отже, проводити хірургічні операції хворим на туберкульоз, які їх потребують, далі не зможуть.

Глашатай цих рішень міської влади заступник міського голови І.М.Шурма обґрунтовує скорочення стаціонару відсутністю коштів в міському бюджеті, які необхідні для будівництва об’єктів, передбачених для проведення Євро-2012, і статтею 90 Бюджетного кодексу, за якою протитуберкульозні заклади мають фінансуватися з обласного бюджету. Проте не можна не бачити, що ці дії міської влади грубо порушують статтю 3 Конституції України, яка визначає, що «людина, її життя і здоров’я… і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю». Мусимо зазначити, що дана стаття належить до визначення основ конституційного ладу України, її юридичний сенс зводиться до того, що при здійсненні будь-яких соціальних виплат, визначенні обсягів бюджетного фінансування витрати держави на охорону здоров’я громадян України повинні здійснюватися у беззаперечно пріоритетному порядку. Строго кажучи, охорона здоров’я населення України має здійснюватися коштом практично всіх наявних матеріальних ресурсів держави. Для будь-якої неупередженої людини дії міської влади міста Харкова перетворюють цю статтю у даному випадку на звичайне лицемірство. Ці дії порушують і законодавство України: наказ Міністерства охорони здоров’я № 314 від 28.10.1998, п. 1.1. якого попереджає: «Припинити необґрунтований процес скорочення ліжок в протитуберкульозних закладах. Реорганізацію цих закладів проводити у виняткових випадках, з урахуванням захворюваності та смертності внаслідок туберкульозу», п.3 Указу Президента України №132/2006 від 18 січня 2006 р. «Про заходи щодо підвищення ефективності боротьби з небезпечними інфекційними хворобами», який передбачає «забезпечення фінансування протитуберкульозних закладів в необхідних обсягах», Закон України «Про затвердження Загальнодержавної програми протидії захворюванню на туберкульоз у 2007-2011 роках» (одним з основних завдань Програми є «координація роботи… органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування… у сфері запобігання поширенню туберкульозу»), статтю 6 Закону «Про боротьбу із захворюванням на туберкульоз», за якою органи місцевого самоврядування, зокрема, повинні забезпечити «доступність і безоплатність надання протитуберкульозної допомоги громадянам України, хворим на туберкульоз та інфікованим мікобактеріями туберкульозу, в комунальних протитуберкульозних закладах» та інші нормативних актів.

 Для фінансування залишків від міського протитуберкульозного диспансеру №1 в цьому році треба не більше 10-15 млн. грн. На нашу думку, Харківська міська рада має терміново переглянути бюджет, знайти цю суму і не скорочувати стаціонарні ліжка. Місто може пережити без феєрверків, льодових й піщаних містечок та концертів попсових зірок, коли йому загрожує сплеск смертельної епідемії. Можливо, доречно диспансер №1 передати в обласне підпорядкування, тоді відповідно має бути збільшений бюджет обласної ради.

Цих заходів необхідно вжити негайно. Якщо найближчим часом цього не станеться, це означатиме повну неспроможність держави виконувати свої функції захисника прав людини.

Наостанок хочемо наголосити на тому, що у випадку неприйняття заходів з приводу вищезазначеної ситуації Харківська правозахисна група здійснить адекватне до обставин інформування міжнародної спільноти, міжнародних медіа, профільних міждержавних та міжнародних організацій (керівництва Всесвітньої організації охорони здоров’я, Глобального фонду, Європарламенту, Ради Європи, УЄФА тощо) щодо реального стану усвідомлення органами Української держави, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами небезпеки епідемії туберкульозу в Харківській області.