Такою є оцінка дій міської влади Харківською правозахисною групою. Проігнорувавши протести хворих і лікарів, рекомендації вчених двох профільних кафедр фтизіатрії – Харківського національного медичного університету і Академії післядипломної освіти, комісії Міністерства охорони здоров’я, рішення наради Мінздраву з цього питання 6 лютого 2008 р., міське управління здоров’я до 15 березня закрило три протитуберкульозних стаціонари міського диспансеру №1. Медичних працівників звільнили, а хворих вивезли, немовби, до закладів області. При цьому, незважаючи на те, що в ДПТВ №3 лишилися слідчо-заарештовані, конвой, лікар та обслуговуючий персонал, був даний наказ відключити його від енерго- та газопостачання.

Ігор Шурма, заступник міського голови, каже: «Це три етапи: перший - це скорочення чотирьохсот п’ятнадцяти ліжок, другий - скорочення двохсот тридцяти ліжок, а на другий рік, коли буде внормована ситуація, ми будемо передавати амбулаторну поліклінічну службу» (http://atn.kharkov.ua/newsread.php?id=33055).

Пан Шурма обґрунтовує скорочення стаціонару відсутністю коштів в міському бюджеті, які необхідні для будівництва об’єктів, передбачених для проведення Євро-2012, і статтею 90 Бюджетного кодексу, за якою протитуберкульозні заклади мають фінансуватися з обласного бюджету. При цьому міський бюджет в порушення ч. 3 статті 28 Бюджетного кодексу не оприлюднений. Хоча обласна влада не мала коштів в своєму бюджеті на утримання міського диспансеру №1, вона забрала два ДПТВ, №3 та №4, на свій баланс і приєднала до обласного тубдиспансеру. Але без збільшення кількості ліжок, щоб усунути порушення санітарних норм в працюючих закладах.

Вже об’явлено, що до 15 травня 230 ліжок, що залишилися в диспансері №1, будуть скорочені. При цьому ліквідуються хірургічне відділення і відділення туберкульозних менінгітів, які відсутні в інших закладах області. Хірургічні операції хворим туберкульозом просто нема де буде робити.

Ці дії міської влади грубо порушують Конституцію і законодавство України: статтю 49 Конституції, в якій чітко сказане, що «існуюча мережа закладів здоров’я не може бути скорочена», наказ Міністерства охорони здоров’я № 314 від 28.10.1998, п. 1.1. якого попереджає: «Припинити необґрунтований процес скорочення ліжок в протитуберкульозних закладах. Реорганізацію цих закладів проводити у виняткових випадках, з урахуванням захворюваності та смертності внаслідок туберкульозу», п.3 Указу Президента України №132/2006 від 18 січня 2006 р. «Про заходи щодо підвищення ефективності боротьби з небезпечними інфекційними хворобами», який передбачає «забезпечення фінансування протитуберкульозних закладів в необхідних обсягах», Закон України «Про затвердження Загальнодержавної програми протидії захворюванню на туберкульоз у 2007-2011 роках» (одним з основних завдань Програми є «координація роботи… органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування… у сфері запобігання поширенню туберкульозу»), статтю 6 Закону «Про боротьбу із захворюванням на туберкульоз»,за якою вона, зокрема, повинна забезпечити «доступність і безоплатність надання протитуберкульозної допомоги громадянам України, хворим на туберкульоз та інфікованим мікобактеріями туберкульозу, в комунальних протитуберкульозних закладах» та інші нормативних актів. Не кажемо вже про 3-ю статтю Конституції, яка декларує, що життя і здоров’я людини є найвищою соціальною цінністю. На тлі скорочення протитуберкульозних закладів здоров’я в Харкові вона виглядає суцільним лицемірством.

Ліжковий фонд жодним чином не можна скорочувати! Навіть без цієї «реорганізації» наявних на початок року в місті та області 1425 фактично ліжок не вистачало, бо кількість бацилярних хворих росте, а санітарні норми – 7 кв. м. на одного хворого – порушені майже в усіх закладах. Хворі, які мешкають в місті, відмовляються лікуватися в закладах області – Ізюмі, Змійові, тощо, оскільки харчування в лікарні недостатнє, а рідні не можуть привозити їм їжу так далеко. А щодня з’являються ті, хто захворів вперше…

За такої «реорганізації» дуже загрозливі тенденції, які проявилися в Харківській області – зростання бактеріовиделітелів, зростання смертності взагалі, і зокрема тих, хто не був на обліку в протитуберкульозних закладах – остаточно зроблять епідемію туберкульозу неконтрольованою, і замість Євро-2012 в Харкові буятиме пандемія.

ДОВІДКА

Станом на 1 січня 2009 року в Харківській області 4728 хворих на туберкульоз легень в активній формі, серед них 36%, тобто 1702 хворих виділяють мікобактерії (718 – в місті, 984 – в області)

З цих 1702 хворих 613 – полірезистентних хронічно хворих, которые постоянно выделяют бактерии, які мають бути в стаціонарі постійно, оскільки кожен заражає до 20 осіб за рік). З цих 613 хроніків 298 мешкають в місті; 315 – в області.

У 2008 р. отримали туберкульоз вперше 1936 хворих, в активній формі – 1810, з бактеріовиделенням – 847, деструктивні форми – 774, рецидив – 398 хворих. Померло 554 хворих, в т.ч. 208 – в місті.

Додаток: Открытое письмо ученых кафедры фтизиатрии и пульмонологии ХНМУ " К вопросу о реорганизации противотуберкулезной помощи населению г. Харькова и Харьковской области" (отрывок) - doc-file (60.416 kb)

К вопросу по реорганизации противотуберкулезной помощи населению г. Харькова и Харьковской области

Прошло 13 лет с 1995 года, когда в Украине была объявлена пандемия туберкулеза. И хотя в последние 3 года удалось несколько стабилизировать уровень распространения палочки Коха (с 84,1 на 100 тыс. населения в 2005 году до 78,8 - в 2008 году), однако по сравнению с 1995 годом заболеваемость увеличилась в 1,7 раза, а смертность в 1,5 раза.

Среди тех, кто впервые заболел туберкулезом, 13,9% составляют рабочие, 3,6% - служащие, половина из которых медицинские работники, 4% учащиеся и студенты, более 50% (51 %) больных - это лица трудоспособного возраста, которые по разным причинам не работают, 13,3% - пенсионеры. А вообще 67%, больных - это лица, принадлежащие к так называемым незащищенным слоям населения, количество которых в связи с наступившим экономическим кризисом у нас в стране и мире будет только расти в ближайшие годы.

Прогнозы на будущее совсем неутешительные. По мнению специалистов Национального института фтизиатрии и пульмонологии им. Ф.Яновского, если социально-экономическая ситуация в стране в ближайшее время не улучшится, а уровень жизни украинцев останется и далее таким же низким, то заболеваемость туберкулезом вырастет вдвое, а смертность - в 2,5 раза. Если же она будет ухудшаться (а именно такой прогноз в ближайшие 2 года ожидает Украину), то эти показатели вырастут еще в 1,5 и 1,7 раза соответственно, а значит, будет расти необходимость в коечном фонде, так как будет увеличиваться число тяжелых и мультирезистентных форм, которые амбулаторного не вылечить.

В этих условиях в Харьковской области предлагают провести реорганизацию и реструктуризацию тубслужбы, главной составляющей которых будет сокращение коечного фонда на 645 (>35%) коек, закрытие части противотуберкулезных учреждений без строительства новых, отвечающих санитарным требованиям и европейским стандартам оказания лечебной помощи.

При определении потребности в коечном фонде для больных туберкулезом всегда исходили из конечной цели - ликвидировать туберкулез как распространенное заболевание. Для этого показатель заболеваемости должен быть меньше 20 на 100 тыс. населения, а смертность - меньше 10. Этого можно добиться при условии обязательной длительной госпитализации всех впервые выявленных больных туберкулезом с бактериовыделением и полостями распада в легочной ткани и при длительном стационарном лечении хронических больных с бактериовыделением. Сроки госпитализации определяются двумя важнейшими критериями: прекращение бактериовыделения и заживление полостей распада, что оговорено во всех нормативных документах. Амбулаторно можно лечить только ограниченные формы туберкулеза легких без распада и без бактериовыделения. Сейчас в 2008 году заболеваемость по Харьковской области составляет 73 на 100 тыс. населения, а смертность 17,7, увеличилась заболеваемость детей и подростков, увеличилось количество выявленных бактериовыделителей, хотя сократилось число обследованных флюорографически и уменьшилось количество анализов мокроты на возбудитель туберкулеза. И в таких условиях сокращать стационарную помощь, делать упор на амбулаторное лечение могут только люди, не понимающие законов распространения особо опасной инфекции, которой является туберкулез.

Вся дальнейшая судьба больного туберкулезом в определяющей степени зависит от того, как он провел первый курс лечения. Начальная, так называемая интенсивная фаза лечения, должна проводиться только в стационаре под контролем медперсонала. А это не менее 60 дней; для более тяжелых больных, в случае непереносимости препаратов, развитии лекарственной устойчивости к препаратам, сроки увеличиваются в разы. Если же больной уходит из стационара досрочно, прерывает лечение, то прогноз для выздоровления и для жизни резко ухудшается. За 2008 год из почти 5000 больных с выявленным активным туберкулезом каждый четвертый перешел в категорию № 4: это больные не перспективные для выздоровления в связи с тем, что туберкулез перешел у них в хроническую фазу или развилась лекарственная устойчивость. Только в случае госпитализации больного можно быть уверенным, что прервана цепочка распространения туберкулеза в семье, на работе, по месту жительства каждого конкретного больного. Нам предлагают рационально использовать койки, уменьшив их количество. А разве рациональным будет то, что больные со всего города начнут ездить на амбулаторный прием в тубдиспансер на Маршала Бажанова в центре города, в том числе и бациллярные. В городском транспорте они не только будут распространять инфекцию, порой меняя 2-3 вида транспорта, но и не будут каждый день ездить в амбулаторию для контролируемого приема медикаментов (кто-то из-за плохого самочувствия, кто-то из-за отсутствия денег, кто-то по другим причинам). Если не будет сохранен территориальный принцип работы тубдиспансеров, это приведет к развалу тубслужбы.

В заключение хотелось бы сказать, что реорганизацию тубслужбы нужно начинать с выделения средств и улучшения условий пребывания больных в стационарах. Прежде чем закрывать старые стационары, нужно построить новый, оснастив его новой аппаратурой и необходимыми медикаментами. Реорганизация же на бумаге приведет на деле к росту смертности на дому от туберкулеза лиц неизвестных тубслужбе. А это прямой путь к росту заболеваемости туберкулезом в городе и области и выходу инфекции из-под контроля медицинских работников.