У моїй попередній публікації „АК „Харківобленерго” проти громадян: Остання крапка касаційної інстанції” (http://maidan.org.ua/static/maivostok/1211822594.html) обіцялося згодом оприлюднити деякі вельми „цікаві речі”, які виявилися у зв’язку із судовим провадженням чергової цивільної справи про стягнення з нашої родини так званої „заборгованості”, що була відкрита за позовом КП „Виробничо-технологічне підприємство „Вода”. Раніше, коли справа ще перебувала у процесі розгляду в місцевому загальному та апеляційному судах, я не вважав для себе можливим робити з цього приводу якісь публічні заяви чи публікації, щоби не здійснювати таким чином вппиву на перебіг судового процесу. Одначе сьогодні, коли мною нарешті отримана копія ухвали судової колегії Апеляційного суду Харківської області по цій справі, я думаю, що час для оприлюднення нижченаведеної інформації, яка є суспільно важливою та безпосередньо стосується проблем національної безпеки України, таки настав. І тому надалі я буду викладати факти, які відображені в матеріалах справи та підтверджуються відповідними письмовими документами. А законне право робити або не робити будь-які власні висновки та узагальнення на підставі наданої мною інформації, звичайно ж, залишається за шановним читачем.

Отже, розповім усе по порядку.

Наша чергова судова історія почалася з того, що мною 22 березня 2008 р. рекомендованим листом була отримана деяка судова повістка. І у ній містилася вимога до мене та членів моєї родини з’явитися 28 березня 2008 р. в якості відповідачів до Московського районного суду м. Харкова у цивільній справі з так званої „задолженности за услуги водоснабжения”. Одначе, перед тим копію судової ухвали про порушення цієї цивільної справи, згідно існуючих вимог ст. ст. 122, 127 ЦПК України, жоден із нас не отримував.

28 березня 2008 р., як представник інтересів своєї родини, я з’явився до суду в зазначений у повістці час та став чекати прийому судді Сугачової О.О. біля її приймальні. Близько 10-ої години ранку з цієї приймальні вийшла якась доволі симпатична молода особа жіночої статі. Вона запитала присутніх біля дверей про те, чи чекає хтось із них на прийом судді Сугачової О.О. у справі за позовом КП „ВТП „Вода”. І оскільки я був у черзі першим, вона запропонувала мені увійти. Далі вона одразу ж почала встановлювати мою особу та опитувати мене щодо позову КП „ВТП „Вода”. В цей час на столі, який знаходиться у приймальні судді навпроти входу та біля якого відбувалася ця розмова, лежали купками розкладені й не підшиті матеріали судових справ. Вислухавши вступну промову цієї особи, я задав їй зустрічне запитання: а ким саме вона є та на якій-такій підставі здійснює процесуальні дії. У відповідь ця молода особа, з погордою подивившись на мене, категоричним тоном заявила, що вона є позивачем. Однак, після мого уточнюючого запитання, ця особа таки визнала, що взагалі-то позивачем є КП „ВТП „Вода”, а вона – представник позивача за довіреністю Пікіна Наталія Олександрівна. На моє чергове запитання: де саме у цей час знаходится суддя Сугачова О.О, з якою у мене була призначена зустріч, – представник позивача Пікіна Н.О. відповіла, що судді зараз немає. Й також вона пояснила, що у даний час Олена Олексіївна знаходиться на семінарі в апеляційному суді, а на своєму робочому місці буде лише в понеділок. На моє подальше прохання пред’явити довіреність, яка була видана їй КП ВТП „Вода”, гр. Пікіна Н.О. відповіла відмовою. На прохання назвати номер та назву нашої справи, а також дату винесення суддею Сугачовою О.О. ухвали про відкриття провадження у справі, гр. Пікіна Н.О. сказала, що їй про це не відомо. І тоді я заявив гр. Пікіній Н.О. про неприпустимість і незаконність присвоєння представником позивача, та ще й за відсутності судді, функцій і повноважень державної судової влади. Після цього, з почервонілим лицем та опущеною головою, гр. Пікіна Н.О. вибігла геть із приміщення. Я також вийшов у коридор і залишився чекати біля дверей. Через деякий час гр. Пікіна Н.О. знову повернулася до приймальні. Але тепер вона була не одна, а разом ще з однією молодою особою. Вже потім ця друга особа відрекомендувалася мені помічником судді Сугачової О.О., але у вельми категоричній формі, аж до крику, відмовилася називати своє ім’я та прізвище. Отож, уже разом із цією другою особою представник позивача Пікіна Н.О. продовжила проводити прийом громадян. Одначе цього разу мені було сказано зачекати, а увійти до приймальні спочатку запропонували іншим громадянам, котрі у черзі біля дверей були наступними. Увійшовши до приймальні після них, я одразу звернув увагу на те, що всі ділові папери зі столу, який знаходиться навпроти вхідної двері, були прибрані. Під час моєї розмови з невідомим помічником судді Сугачової О.О., представник позивача Пікіна Н.О. знаходилася поряд, самочинно втручалася в нашу розмову та, наче якась приятелька чи працівниця суду, обмінювалася з моєю співрозмовницею оціночними судженнями. А коли я звернувся до своєї невідомої співбесідниці з проханням усе ж таки виконати вимоги цивільного процесуального законодавства та надати кожному з відповідачів копії ухвали суду про відкриття провадження разом з усіма належними додатками, представник позивача Пікіна Н.О. обурилася та стала поводити себе настільки нестримано, що мені навіть довелося зробити їй зауваження.

За даним фактом, що відбувся, мною та громадянами України Грива О.М. і Харченко О.В., які були свідками цих подій, одразу ж був складений відповідний акт від 28 березня 2008 р. Цей акт разом із моєю заявою від 28 березня 2008 р невідкладно було направлено через судову канцелярію Голові Московського районного суду м. Харкова Малихіну Олексію Родіоновичу. Згодом я одержав від нього коротку й суто формальну письмову відповідь, в якій про вищезгаданий інцидент чи про якусь перевірку засвідчених фактів взагалі немає жодної згадки.

До сказаного вище необхідно додати наступне. Вигляд судової повістки, якою члени нашої родини викликалися до суду на 22 березня 2008 р., у мене, як колишнього інспектора Архівного відділу Харківського облвиконкому, одразу ж викликав сумнів щодо її достовірності. Адже її оформлення явно суперечить формі судової повістки, яка наведена у додатку 36 до п. 6.5.1. „Інструкції з діловодства в місцевому загальному суді”, затвердженої Наказом Державної судової адміністрації України № 68 від 27 червня 2006 р. Крім того, згідно поштових позначок на конверті та інформації, що була отримана в нашому поштовому відділенні, ця судова повістка надійшла не з поштового відділення 61153, яке обслуговує Московський районний суд м. Харкова, а з поштового відділення 61052 – тобто за місцем знаходження позивача КП „ВТП „Вода”.

А далі події розвивалися таким чином. Спочатку представник позивача Пікіна Н.О. не з’явилася у перше судове засідання, яке було призначено на 17 квітня 2008 р. І тоді суддя Сугачова О.О. перенесла розгляд цієї справи на 27 травня 2008 р., одночасно запропонувавши мені підготувати та подати до наступного засідання своє заперечення на позов КП „ВТП „Вода”. І таке заперечення було мною підготовлено та подано 27 травня 2008 р. через судову канцелярію разом із моїми письмовими доказами та заявами перед судовим засіданням. Одначе все це не знадобилося. Тому що представник позивача Пікіна Н.О., яка була належним чином сповіщена про дату і час судового засідання, повторно на нього не з’явилася. Отож, суддя Сугачова О.О. як відкрила це судове засідання, так майже одразу ж його і закрила, дуже спішно постановивши ухвалу про залишення цієї справи без розгляду у зв’язку із повторною неявкою позивача. При цьому судом були проігноровані заяви нашої сторони (мої та мого представника Харченко О.В.) про необхідність початку розгляду справи по суті за відсутності представника позивача Пікіної Н.О., у відповідності до норм ч. 2 ст. 169 ЦПК України.

Наша родина ніяк не могла погодитися з такою несправедливістю. Тому що цією ухвалою Московського районного суду м. Харкова нам, фактично, неправомірно було відмовлено у доступі до правосуддя. Крім того, після прийняття такої ухвали, а також з оглядкою на вищенаведені та інші обставини, про які буде сказано далі, ми мали (і маємо зараз) дуже великий сумнів у тому, що при розгляді цієї справи суд першої інстанції діяв об’єктивно, неупереджено та незалежно, як того від нього вимагає закон. І у зв’язку з цим, мною була підготовлена та подана до Судової палати з цивільних справ Апеляційного суду Харківської області апеляційна скарга від 03 червня 2008 р., в якій я просив скасувати ухвалу суду першої інстанції та постановити нову ухвалу про розгляд цієї справи, згідно вимог ч. 2 ст. 169 ЦПК України.

Судовий розгляд моєї апеляційної скарги відбувся 08 липня 2008 р. Під час цього розгляду я виступив із наступною короткою промовою, текст якої повністю наводиться нижче.

СУДОВА ПРОМОВА

громадянина України Білецького Олександра Васильовича
в Апеляційному суді Харківської області
08 липня 2008 року

Шановний Високий Суде!

27.05.2008 р. місцевим загальним судом Московського району м. Харкова (суддя Сугачова О.О.) була постановлена ухвала в цивільній справі № 2-6398/08 за позовом Комунального підприємства “Виробничо-технологічне підприємство „Вода” до Білецького О.В., Кованько Т.В., Суяргулової Є.Б., Суяргулова Р.Б. про залишення цієї cправи без розгляду. Одначе з такою ухвалою суду відповідачі аж ніяк не можуть погодитися. Тому що, на іхню думку, ця судова ухвала була прийнята з порушеннями норм матеріального та процесуального права. Більше того, відповідачі вважають, що постановленням цієї ухвали та деякими іншими процесуальними діями суд першої інстанції порушив норми Конституції України та принципи цивільного судочинства, зокрема, принцип рівності сторін (ст. 129 Конституції України), а також громадянські та процесуальні права відповідачів, включаючи їх невід’ємне право на захист (ст. ст. 3, 27, 55 Конституції України) та „право на справеливий і публічний розгляд справи в розумний строк незалежним і безстороннім судом, що створений на підставі закону” (ст. 6 Європейської конвенції про захист прав людини та основоположних свобод).

У поданій нами Апеляційній скарзі від 03.06.2008 р., як і у нашому Запереченні від 27.05.2008 р. та додатках до нього, що повинні знаходитися в матеріалах цієї справи, відображені порушення вимог чинного цивільного законодавства України, котрі були допущені під час її провадження у суді першої інстанції. Проте вважаємо за необхідне ще раз вказати на факти найбільш суттєвих із цих порушень, які є підставами для скасування судової ухвали, що оскаржується.

1. Порушивши норми ст. ст. 119, 120, 121, 122 ЦПК України, суд першої інстанції відкрив провадження у цій цивільній справі на підставі письмових матеріалів позивача, які не є документами, що мають юридичну силу. Тому що їх оформлення та спосіб отримання не відповідають вимогам закону [йдеться, зокрема, про Закон України „Про інформацію”, Примірну інструкцію з діловодства, затверджену Постановою КМУ № 1153 від 17.10.1997 р., ДСТУ 4163–2003, Інструкцію з діловодства в місцевому загальному суді, затверджену Наказом ДСАУ № 68 від 27.06.2006 р.]. До того ж, і сама позовна заява КП „ВТП „Вода” незаконно підписана неналежною особою – гр. Дубовиком О.А. [тобто начальником Московського району департаменту „Водозбут” КП „ВТП „Вода” замість першого керівника цієї юридичної особи або його заступника].

2. Всупереч вимогам ст. ст. 120, 122, 127 ЦПК України, після відкриття провадження у справі суд не направив невідкладно відповідачам копії судової ухвали разом із копіями позовної заяви та усіх додатків до неї, що в результаті призвело також і до порушення норм ст. ст. 123, 128, 131 ЦПК України.

3. Всупереч вимогам ст. ст. 130, 163, 169 ЦПК України, 06.03.2008 р. судом було проведено попереднє судове засідання. Воно відбулося за відсутності відповідачів, про яких суду було достовірно відомо, що судові повістки їм не вручені.

4. 22.03.2008 р. відповідачами була отримана фальшива судова повістка про явку до суду на 28.03.2008 р. на 10-00, яка була відправлена з поштового відділення 61052 – тобто за місцем знаходження позивача (копія додається).

5. 28.03.2008 р. у службовому приміщенні судді Сугачової О.О., за її відсутності, стався інцидент, котрий пов’язаний з незаконним привласненням представником позивача Пікіною Н.О. функцій та повноважень державної судової влади.

6. Обидва судові засідання, у які не з’явився представник позивача Пікіна Н.О., проходили не в спеціально обладнаному для цього приміщенні суду – залі засідань, як це передбачено у ч. 3 ст. 158 ЦПК України, а прямо в робочому кабінеті судді Сугачової О.О. Там само відбувалося прийняття та проголошення ухвали, котра оскаржується. Й більше того, на порушення вимоги ч. 12 ст. 44 Закону України „Про статус суддів”, при здійсненні правосуддя та під час проголошення цієї ухвали суддя Сугачова О.О. була не в суддівській мантії, а в своїй буденній одежі.

7. Всупереч вимогам ст. ст. 6, 197, 198 ЦПК України й на порушення принципу гласності та відкритості судового процесу, судом першої інстанції не здійснювалося обов’язкове фіксування судових засідань звукозаписувальним технічним засобом.

8. Всупереч нормам ст. 124 Конституції України, ст. ст. 208, 209 ЦПК України, ця судова ухвала, яка оскаржується, не є постановленою іменем України.

9. Всупереч вимозі ч. 1 ст. 210 ЦПК України, у цій судовій ухвалі не зазначений предмет позовних вимог, яким є конкретна сума позову в розмірі 3216 грн. 39 коп., що вимагається позивачем у відповідачів за період з 01.10.1999 р. до 01.01.2008 р.

10. В цій судовій ухвалі неправильно та помилково застосовано норми ч. 3 ст. 169, п. 3 ч. 1, ч. 2 ст. 207 ЦПК України, згідно до яких суд повинен залишати заяву без розгляду у разі повторної неявки в судове засідання позивача, повідомленого належним чином. Однак, позивачем у цій справі є КП „ВТП „Вода”, а гр. Пікіна Н.О. є лише представником позивача. Й тому, згідно норм ч. 2 ст. 169 ЦПК України, повторна неявка у судове засідання представника позивача Пікіної Н.О., об’єктивно, не була перешкодою для розгляду цієї справи.

Отже, ми вважаємо, що, з наведених вище підстав, ухвала Московського районного суду м. Харкова від 27.05.2008 р., яка оскаржується, повинна бути скасована, та має бути постановлена нова ухвала про розгляд цієї справи судом першої інстанції, згідно норм  ч. 2 ст. 169 ЦПК України.

У зв'язку з вищесказаним, виходячи з визнаного і діючого в Україні принципу верховенства права, здійснюючи законне право на захист, керуючись нормами ст. ст. 1, 3, 6, 8, 19, 21, 22, 24, 27, 55, 64, 68, 124, 126, 129 Конституції України, ст. ст. 3, 4, 10, 12, 13, 14, 15, 16, 19, 20, 269, 270, 271, 272, 273, 274, 275, 282, 288, 289, 297, 301, 302, 1164 ЦК України,  ст. ст. 1, 2, 3, 4, 5, 8, 10, 11, 13, 292, 293, 294, 295, 296, 307, 309 ЦПК України, ст. ст. 1, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9 Закону України „Про основи національної безпеки України”, –

ПРОШУ:

1. Скасувати ухвалу Московського районного суду м. Харкова від 27.05.2008 р. по цивільній справі № 2-6398/08 за позовом Комунального підприємства “Виробничо-технічнологічне підприємство „Вода” до Білецького О.В., Кованько Т.В., Суяргулової Є.Б., Суяргулова Р.Б. про залишення цієї справи без розгляду.

2. Постановити нову ухвалу, якою задовольнити прохання Білецького О.В. та інших відповідачів, інтереси яких він представляє, про розгляд цієї справи в суді першої інстанції, згідно вимог ч. 2 ст. 169 ЦПК України.

3. Долучити цю cудову промову разом із додатком до матеріалів справи.

Додаток:

1. Копія судової повістки, отриманої Білецьким О.В. 22.03.2008 р. – на 2 арк.

Дякую за увагу.

О.В.Білецький

” 08 ” липня 2008 року

м. Харків

Уважно вислухавши цю мою промову, погортавши пару хвилин матеріали справи та пробувши ще кілька хвилин у нарадчій кімнаті, не знайшовши при цьому жодних ознак порушень у діях суду першої інстанції або порушення наших прав і обов’язків, судова колегія Судової палати з цивільних справ Апеляційного суду Харківської в складі: головуючого Кукліної Н.О., суддів Коровіна С.Г., Черкасова В.В., при секретарі Андрійко О.В., ухвалила:

„Апеляційну скаргу відхилити. Ухвалу Московського районного суду м. Харкова від 27 травня 2008 року залишити без змін. Ухвала набирає законної сили негайно, але може бути оскаржена протягом двох місяців безпосередньо до Верховного Суду України”.

До речі, на цей раз розгляд нашої справи проходив у залі судових засідань та під аудіозапис. Проте шановні судді апеляційного суду так само, як і в районному суді, були без суддівських мантій...

Отож, скоріше за все, далі буде!

30 липня 2008 р.

м. Харків