Зараз Україні дуже потрібна громадянська самоорганізація не тільки для контролю за владою і вдосконалення цієї влади. Сучасна криза довела об’єктивну неспроможність державної машини гарантувати захист суспільства. Будь-який уряд “зв’язаний ” правилами зовнішнього керування, які диктуватимуть світові кредитори. Якщо уряд буде заспокоювати нас, опираючись на підтримку МВФ, ми повинні розуміти – це слова для спостерігачів МВФ. З народом правдиво можуть говорити не партії і політики, а національні громадські організації. Реально народ може сподіватись тільки на власні сили і здатність діяти розумно і злагоджено. Тому вирішальне значення мають не дії і обіцянки влади, а що робитиме суспільство, як поводитиметься простий громадянин. Суспільство повинно мати правильний орієнтир поведінки і в цьому йому влада не порадник, тим паче українська влада, яка зв’язана міжнародними зобов’язаннями і ослаблена зовнішніми впливами. Цим повинна займатись розгалужена громадська системна організація державницького спрямування. Ми не можемо уявити собі такої незвичної громадської структури, якої досі не було в природі, але вона можлива саме зараз, завдяки сучасному рівню інформаційних комунікацій і технологій впливу на суспільну думку. Це новий, справді фаховий рівень громадської діяльності, за яким майбутнє. Не обов’язково формально збирати всі організації в одну, але спільна дія має мати чіткі орієнтири. Правда, навіть натяк на таку організацію викличе потужну протидію політиків, яких діюча система влади цілком влаштовує. Насправді ультра – сучасна і високотехнологічна громадянська організація є реальним механізмом втілення конституційної норми про народ як єдиного носія всієї повноти влади . Така організація органічно доповнює і непрямим чином вдосконалює державу, не працюючи на державну машину. Така система суспільно-політичної влади є ідеально стійкою в умовах перманентної глобальної кризи. Більш того, якщо прийняти таку форму самоуправління (демократії) , на противагу формальній моделі демократії з подвійними стандартами і згубною уніфікацією людства, світ має шанс поступово нівелювати економічну кризу, не давши їй остаточно зруйнувати сучасну цивілізацію. Така форма демократії може породити новий безконфліктний світовий порядок. Демократія як повна відсутність привілейованих громадських організацій-партій. Тільки високотехнологічні громадські організації і одна відповідальна за діяльність держави особа – президент чи як інакше ми його воліємо назвати. Скажете, що це фантастика і створення організації-системи ХХІ століття в наш час неможливе? Ми вже живемо в ХХІ столітті, але не бажаємо сприймати зміни. А хіба ті проекти громадських організацій, які пропонуються і вже діють, не є втіленою фантастикою, формалізованими структурами, які навіть не можуть дати реальної поради чи допомоги громадянинові в цей кризовий час? Правда, є організації, в середовищі яких визрівають правильні оцінки стану України і вірні рішення, але без сучасного інформаційного забезпечення, фінансування і менеджменту, вплив таких організацій на громадську думку невеликий.

Потенціал позитивної громадської думки і дії в Україні є, але його можна реалізувати тільки потужна і сучасна організація-матриця. Саме для цього варто працювати, розуміючи яким далеким до цієї мети є стан самоорганізації українського суспільства. Доки держава терпітиме інформаційну поразку, доки інформаційний простір не поверне собі український голос і українське обличчя, про сучасну потужну самоорганізацію українського громадянського суспільства можна говорити тільки теоретично, але говорити треба. Громадські організації , діючі і новостворені, вже зараз мають шанс єднатись спільною першочерговою метою - за всяку ціну стати потужними впливовими центрами в інформаційному просторі України. Всі приречені на тісну інформаційну взаємодію і спільне наведення порядку в українському інформаційному просторі. Це головна умова відновлення порядку і спокою в головах українців, з чого починається реальна державність. Ця тема складна і вимагає окремого викладу. Сказане вище є лише спробою нагадати про особливе значення для нас справжньої і високотехнологічної самоорганізації суспільства бо сучасна громадянська самоорганізація українського суспільства практично відсутня. Традиційна громадська діяльність є архаїчною імітацією громадської роботи в стилі радянських профспілок або трохи краще, але з аналогічним ефектом для громадян. Так само партій – створюються як нові, а виходить як КПРС. Не треба ображатись, адже це наслідок залишкового впливу минулої радянської системи. Поки не виникне гостра потреба суспільства, сучасна самоорганізація не відбудеться. В Україні можна і треба цей процес стимулювати. Останнім часом потреба в самоорганізації загострюється до максимуму. Самоорганізовуються окремі соціальні групи- жертви фінансових пірамід, позбавлені торгових центрів дрібні торговці і так далі. Це справжні осередки самоорганізації, але вони не мають жодних шансів вирішити раз і на завжди проблему, яка повторюватиметься в інших місцях і з іншими людьми. Більшість проблем українців можна вирішити системно не владою, а самими організованими громадянами. Влада традиційно пригнічує громадянську самоорганізацію – протидіє всіма засобами. Будь яка влада не зацікавлена в сильній громадській організації, бо чиновництво прагне зручного порядку і спокою. Найперспективніші громадські організації найгірше фінансуються з бюджету і їх намагаються підпорядкувати державній машині. Представники влади не проти створення так званих громадських організацій, які завдяки потужній розкрутці і фінансуванню повинні імітувати громадянську самоорганізацію суспільства і водночас дискредитувати цей процес в очах громадян. Фальшиві громадські структури створюються людьми влади як суто тимчасове технологічне утворення, яке згодом стає політичним проектом і використовується в боротьбі конкретних людей за конкретні політичні впливи і посади. Першим подібним і вже класичним утворенням була “Народна самооборона” Луценка. Відомо чим це закінчилось, тому наступний проект безумовно буде більш технологічним і наближеним до народу.

Саме такі роздуми викликала в мене звістка про установчі збори нової громадської організації “Громадянська позиція” Анатолія Гриценка. Що це – зародження нової самоорганізації народу чи новий трамплін для готової іти у владу команди? На підставі доступної інформації про “Громадянську позицію” вже можна зробити декілька попередніх висновків:

1. Очолюють організацію люди влади або спокушені владою, а пан Гриценко мріє поборотись за пост Президента. Наявність в керівництві очільників двох партій робить реальною перспективу перетворення громадської організації в партію. Тому з великою імовірністю цей проект може виявитись типовою «громадською організацією влади».

2. Організацією задекларовано домагання встановлення в Україні президентської республіки, але не визначено реальний план досягнення мети. Президентство Гриценка чи інший вплив особистості –це не той спосіб. Має бути надійний спосіб, незалежний від зміни настроїв політика. Набагато краще було б орієнтувати громадську думку в напрямі запровадження президентської республіки, яка полегшить самозбереження в умовах кризи і вихід на вищий рівень розвитку. Ця мета організації повністю відповідає бажанню суспільства мати персоніфіковану, відповідальну владу. Конструктивний діалог громадських структур з владою можливий тільки в президентській республіці.

3. Пошук-селекція організацією ефективних 100 державних менеджерів і 10 тисяч різних управлінців – це може бути збиранням технократичного управлінського ядра, а може бути процесом формування корпусу службовців нації з сучасним і державницьким мисленням, розумінням ролі України в глобальних процесах. Спочатку повинна бути мета державного і суспільного розвитку, під яку добирають фахівців з комплексним і фаховим баченням проблем. «Громадянська позиція» поки що такої мети не декларує. Цілком можливо, що втілення ідеї може «загрузнути» в процесі вдосконалення державної машини. Простий добір методом зміни гірших бюрократів і корупціонерів на кращих, може винести на олімп здібних не так діяти як представляти власні діла як благо для нації. Останнє вже стало популярною формою поведінки багатьох вищих політиків.

4. Збирання в групи активних професіоналів в різних галузях для роботи на результат є зовні привабливою ідеєю, але це утопія. Справа в тому, що будь-який високий фахівець державного рівня повинен бути гуманітарним універсалом. Вміти побачити вирішення власної проблеми водночас як фахової і загальноукраїнської з позитивним результатом для нації. Творчість таких людей є процесом дуже індивідуальним і збирати разом роту таких вузьких фахівців – це радянський метод армійського мозкового штурму, сидячи в окопі.

5. Розробка концепцій і програм розвитку пріоритетних галузей економіки та регіональних програм розвитку – це більше схоже на рамковий план діяльності одного з численних соціологічних інститутів імені Іванова чи Петрова, ніж на мету громадської організації. Подібних програм за ініціативою громадських організацій влада вже прийняла предостатньо, але ефект мізерний. З цією організацією може бути те саме. Для громадської організації набагато важливіше здійснювати моніторинг ситуації, мати правдиву картину життєвого стану суспільства і пропонувати способи покращання простими порадами як повинен поводитись конкретний громадянин, щоб змінити все на краще. Якщо люди розумітимуть сенс таких дій, проблема громадської організації буде дуже простою - допомогти їм діяти разом, концентровано і переможно. На мій погляд організація Гриценка не задекларувала подібної мети. Розмови про формування «пакетів системних рішень» для уряду в надії на те, що влада з вдячністю це прийме - це не позиція громадської організації, а швидше за все завдання «громадської організації влади» напрацювати технологію розвитку і перетворитись в конструктивну політсилу під президентські вибори.

Хоча може бути інакше, але в такому разі ця громадська організація повинна ставити цілі як громадська організація – працювати для народу без намірів пройти у владу, робити добрі зміни руками простих людей, щоб в такий спосіб змушувати владу дослухатись до голосу народу. Слухати мудрих порад від громадської організації, заяви і проекти якої не підкріплені підтримкою нації, влада просто не буде, цього не потерплять кілька десятків політичних лідерів, які мають підлеглими цілі армії дуже розумних людей в ролі «кнопкодавів», «безсловесних експертів» та «партійних штиків».