До Судової палати з цивільних cправ
Верховного Суду України
вул. Пилипа Орлика, 4,
м. Київ, 01024
Особи, які подають касаційну скаргу:
Білецький Олександр Васильович,
Кованько Тетяна Вікторівна,
Суяргулова Євгенія Басирівна,
Суяргулов Рінат Басирович,
Адреса, телефон
Особа, яка бере участь у справі
в якості позивача:
Комунальне підприємство
„Виробничо-технологічне
підприємство „Вода”,
вул.Червоножовтнева, 90,
м. Харків, 61052, тел. 739-95-14
КАСАЦІЙНА СКАРГА
на ухвалу Московського районного суду м. Харкова від 27.05.2008 р. по цивільній справі № 2-6398/08 за позовом КП „Виробничо-технологічне підприємство „Вода”
до Білецького О.В., Кованько Т.В., Суяргулової Є.Б., Суяргулова Р.Б.
та на ухвалу Апеляційного суду Харківської області від 08.07.2008 р. по цивільній справі № 22-ц-3190/2008 р. за апеляційною скаргою Білецького О.В. на ухвалу Московського районного суду м. Харкова від 27.05.2008 р. 27.05.2008 р. Московським районним судом м. Харкова (суддя Сугачова О.О., секретар Охріменко А.Л.) було постановлено ухвалу в цивільній справі № 2-6398/08 за позовом Комунального підприємства “Виробничо-технологічне підприємство „Вода” до Білецького О.В., Кованько Т.В., Суяргулової Є.Б., Суяргулова Р.Б. про залишення цієї cправи без розгляду в зв’язку з неявкою позивача, з якою відповідачі, які проживають однією родиною, не згодні. Й тому Білецьким О.В., який діяв у власних інтересах та в інтересах і від імені членів своєї родини Кованько Т.В., Суяргулової Є.Б., Суяргулова Р.Б., була подана апеляційна скарга від 03.06.2008 р. У цій апеляційній скарзі Білецький О.В. просив суд апеляційної інстанції скасувати ухвалу суду першої інстанції та постановити нову ухвалу, якою задовольнити прохання відповідачів про початок розгляду цієї справи по суті в суді першої інстанції, згідно вимог ч. 2 ст. 169 ЦПК України.
Розглянувши 08.07.2008 р. у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Білецького О.В., судова колегія Апеляційного суду Харківської області у складі головуючого Кукліної Н.О., суддів Коровіна С.Г. і Черкасова В.В., при секретарі Андрійко О.В. постановила ухвалу про відхилення апеляційної скарги Білецького О.В. та про залишення без змін вищевказаної ухвали суду першої інстанції. І з цим відповідачі теж ніяк не можуть погодитися.
1. Межа оскарження
1.1. Ухвала Московського районного суду м. Харкова від 27.05.2008 р. по цивільній справі № 2-6398/08 за позовом КП “Виробничо-технологічне підприємство „Вода” (далі – позивач) до Білецького О.В., Кованько Т.В., Суяргулової Є.Б., Суяргулова Р.Б. про стягнення так званої „заборгованості” прийнята з порушеннями норм матеріального та процесуального права, – зокрема, ст. ст. 1, 3, 8, 19, 21, 22, 24, 27, 55, 64, 68 Конституції України; ст. ст. 1, 2, 4, 5, 6, 8, 10, 11, 169 ч. 2 ЦПК України.
1.2. Особи, які подають касаційну скаргу, вважають, що прийняттям цієї ухвали у сукупності з деякими іншими діями, про котрі йдеться нижче, Московський районний суд м. Харкова свідомо порушив норми Конституції, основоположні принципи судочинства, зокрема, принцип рівності сторін (ст. 129 Конституції України), їхні громадянські та процесуальні права, включаючи невід’ємне право на захист (ст. ст. 3, 27, 55 Конституції України) та „право на справедливий і публічний розгляд справи в розумний строк незалежним та безстороннім судом, що створений на підставі закону” (ст. 6 Європейської конвенції про захист прав людини та основоположних свобод), а, спотворивши судове рішення, також de facto створив реальну загрозу національній безпеці України (згідно норм ст. ст. 1, 3, 5, 6, 7 Закону України „Про основи національної безпеки України”).
1.3. Особи, які подають касаційну скаргу, вважають, що ухвалою Апеляційного суду Харківської області від 08.07.2008 р. по цивільній справі № 22-ц-3190/2008 р. про відхилення апеляційної скарги Білецького О.В. та про залишення без змін ухвали суду першої інстанції так само порушуються вищевказані норми матеріального і процесуального права, а також їхні законні права, зокрема, право на захист і право на правосуддя.
1.4. Отже, вищевказане є підставою для скасування ухвали Московського районного суду м. Харкова від 27.05.2008 р. та ухвали Апеляційного суду Харківської області від 08.07.2008 р., а також для постановлення нової ухвали про розгляд цієї справи судом першої інстанції по суті, навіть у разі неявки в судове засідання належним чином оповіщеного представника позивача, згідно вимог ч. 2 ст. 169 ЦПК України.
2. Обгрунтування касаційної скарги
2.1. 22.03.2008 р. відповідачами рекомендованим листом була отримана судова повістка – неналежної форми та без будь-яких додатків до неї. У ній містилася вимога до Білецького О.В., Кованько Т.В., Суяргулової Є.Б., Суяргулова Р.Б. з’явитися 28.03.2008 р. о 10-00 в якості відповідачів до місцевого суду Московського району м. Харкова у цивільній справі з так званої „задолженности за услуги водоснабжения”. Причому, перед тим копію судової ухвали про відкриття провадження у цій цивільній справі разом із копіями позовної заяви та усіх додатків до неї, як того вимагають норми ст. ст. 120, 122, 127 ЦПК України, жоден із відповідачів не отримував. І з цього приводу відповідачами були написані відповідні заяви, які були 28.03.2008 р. подані Білецьким О.В. через канцелярію Московського районного суду м. Харкова на ім’я судді Сугачової О.О. У поданих відповідачами заявах було прохання виконати вимоги ст. ст. 120, 122, 127 ЦПК України щодо невідкладного направлення їм копій ухвали суду разом з усіма додатками.
2.2. І коли 28.03.2008 р. Білецький О.В., як представник інтересів своєї родини, з’явився до Московського районного суду м. Харкова в зазначений у повістці час, в приймальні судді Сугачової О.О. стався інцидент, який пов’язаний з незаконним привласненням представником позивача Пікіною Н.О. функцій і повноважень державної судової влади. (Докладно про це повідомляється у статті Білецького О.В., яка опублікована на інтернет-сайті „Майдан” – http://maidan.org.ua/static/mai/1217371620.html). І тому Білецьким О.В. разом з громадянами Грива О.М. та Харченко О.В., які були свідками цього інциденту, був складений акт від 28.03.2008 р. Цей акт разом із заявою Білецького О.В. від 28.03.2008 р. одразу був направлений через судову канцелярію Голові Московського районного суду Малихіну О.Р. Крім того, у зв’язку з цим, Білецьким О.В. на ім’я виконуючого обов’язки Голови Харківської обласної державної адміністрації Стороженко С.М. була направлена заява від 07.04.2008 р. Копії цих документів повинні бути в матеріалах справи.
2.3. 10.04.2008 р. Білецькому О.В. знову довелося подавати через судову канцелярію додаткову письмову заяву з проханням виконати вимоги чинного цивільного законодавства, надавши відповідачам копії судової ухвали про відкриття провадження у справі разом з усіма додатками до неї, а також, у зв’язку з неотриманням необхідних документів, перенести час і дату судового засідання з 17.04.2008 р. на пізніший термін. І лише 14.04.2008 р. відповідачами були нарешті отримані чотири екземпляри позовної заяви КП „Виробничо-технологічного підприємства „Вода”, котрі були відправлені судом рекомендованими листами 11.04.2008 р. Одначе копій ухвали суду про відкриття провадження у справі серед них так і не виявилося. Крім того, в цих листах знаходилися судові повістки, згідно яких відповідачі викликалися до суду на 17.04.2008 р. на 15-30. Тобто, згідно норм ст. 74 ЦПК України, відповідачі були позбавлені судом достатнього часу для належної підготовки до судового розгляду справи.
2.4. І як з'ясувалося з письмової відповіді Голови Московського районного суду Малихіна О.Р. за № 11897 від 08.04.2008 р. на заяву Білецького О.В. від 28.03.2008 р., судом 06.03.2008 р. було проведено попереднє судове засідання по цій цивільній справі. Всупереч нормам ст. ст. 130, 163, 169 ЦПК України, це судове засідання відбулося без належного оповіщення відповідачів та при їх відсутності. Фактично, тим самим суд першої інстанції унеможливив використання відповідачами такого важливого засобу захисту своїх прав та інтересів як подання зустрічного позову, згідно норм ст. 123 ЦПК України, а також подання ними власних заперечень і доказів, згідно ст. ст. 128, 131 ЦПК України.
2.5. Проаналізувавши надану Московським районним судом м. Харкова копію позовної заяви позивача та додатки до неї під час підготовки свого Заперечення від 27.05.2008 р., відповідачі встановили, що вони складені та оформлені з грубими порушеннями вимог чинного законодавства, зокрема, Закону України „Про інформацію”, Примірної інструкції з діловодства, затвердженої Постановою Кабінету Міністрів України № 1153 від 17.10.1997 р., ДСТУ 4163–2003, Інструкції з діловодства в місцевому загальному суді, затвердженої Наказом № 68 від 27.06.2006 р. Державної судової адміністрації України. Й найбільш характерними порушеннями є нестандартний формат матеріалів позивача та відсутність у них обов’язкових для документів реквізитів, що, згідно вимог закону, робить їх юридично безсилими.
2.6. Генеральний директор КП „ВТП „Вода” Колотило В.Д. не мав права в Довіреності № 21-15 від 03.01.2008 р. уповноважувати начальника Московського району департаменту „Водозбут” Дубовика О.А. підписувати позовні заяви до суду. Тому що ці заяви є вихідними службовими документами даної юридичної особи, котрі, згідно п. 4.6.2 вищевказаної Примірної інструкції з діловодства, повинні засвідчуватися (підписуватися) лише її керівником або його заступником, відповідно до їх повноважень. Отже, дана позовна заява позивача, яка засвідчена неналежною особою (гр. Дубовиком О.А.) та неналежним засобом (ПРОСТАВЛЕННЯМ ФАКСИМІЛЕ), не є юридичним документом, і тому вона ніяк не може фігурувати в суді як такий.
2.7. До позовної заяви додаються такі „документи” як „справка о составе семьи” та „справка о расчете задолженности”. Вони не мають обов’язкових для документів реквізитів та отримані з порушенням вимог закону. Зокрема, йдеться про норми ст. ст. 5, 9, 23, 31, 37, 47 Закону України “Про інформацію”, якими забороняється збирання й поширення відомостей про особу (про її сімейний стан, адресу, дату і місце народження тощо) без її попередньої згоди, а також доступ до цих відомостей сторонніх осіб. Отже, згідно норм ст. 62 Конституції та ст. 59 ЦПК України, обидві ці „справки” не є документами і не є доказами. Крім того, всупереч нормам ст. 10 Конституції України та ст. 7 ЦПК України, ці процесуальні матеріали складені мовою, яка не є мовою цивільного судочинства.
2.8. Ці та інші порушення закону, які були виявлені під час підготовки до судового розгляду даної цивільної справи, більш детально розглянуті у підготовленому відповідачами Запереченні від 27.05.2008 р., що разом з їхніми доказами та заявами було подано через канцелярію Московського районного суду м. Харкова перед судовим засіданням, згідно до попередньої вимоги судді Сугачової О.О. від 17.04.2008 р.
2.9. Отже, прийнявши до розгляду „документи” позивача, які не відповідають вимогам закону, а також відкривши на їх підставі судове провадження, Московський районний суд м.Харкова порушив, зокрема, норми ст. ст. 119, 120, 121, 122 ЦПК України та п. п. 18.3., 18.4. Інструкції з діловодства в місцевому загальному суді, затвердженої Наказом № 68 від 27.06.2006 р. Державної судової адміністрації України.
2.10. Касатори впевнені, що їхні конституційні права, свободи та охоронювані законом інтереси, в тому числі як споживачів житлово-комунальних послуг, брутально і систематично порушуються позивачем. Так, на протязі тривалого часу позивач протиправно вимагає у них майно у великих розмірах, тероризуючи їх при цьому погрозами незаконного відключення водопостачання до їхньої квартири та судовим переслідуванням. (Див.: Заперечення відповідачів від 27.05.2008 р. та додатки до нього). Й тому, намагаючись у встановленому законом порядку положити край цьому терористичному насильству з боку позивача, що реально загрожує життю, здоров’ю, майну, конституційним правам і законним інтересам відповідачів, вони сподівалися в цьому судовому процесі довести неправомірність його вимог, включаючи подання ним даної позовної заяви до Московського районного суду м. Харкова. Причому, відповідачі сподівалися саме на справедливий і публічний розгляд цієї справи незалежним та безстороннім судом, згідно ст. 6 Європейської конвенції про захист прав людини та основоположних свобод. Однак тепер, після прийняття судом першої інстанції ухвали, яка оскаржується, а також з огляду на вищенаведені та інші обставини, про які буде сказано далі, касатори - відповідачі впевнилися, що при розгляді цієї справи суд першої інстанції діяв не об’єктивно, упереджено та був під стороннім впливом, що позначилося на якості судового рішення та спричинило його незаконність.
3. Обгрунтування незаконності ухвали суду першої інстанції
3.1. Всупереч вимогам ст. ст. 6, 197, 198 ЦПК України та на порушення принципу гласності та відкритості судового процесу, Московським районним судом взагалі не здійснювалося обов’язкове фіксування судових засідань звукозаписувальним технічним засобом. І коли Білецький О.В. поцікавився, чому не ведеться звукозапис судових засідань, суддя Сугачова О.О. відповіла, що для цього нібито потрібно спеціально заявляти суду окреме письмове клопотання, а відповідачами воно подано не було. Це є очевидним викликом авторитету судової влади та значним порушенням вимог п. 2-1 Розділу XI ПРИКІНЦЕВІ ТА ПЕРЕХІДНІ ПОЛОЖЕННЯ Цивільного процесуального кодексу України.
3.2. Обидва судові засідання, у які не з’явився представник позивача Пікіна Н.О., проходили не в спеціально обладнаному для цього приміщенні суду – залі засідань, як це передбачено ч. 3 ст. 158 ЦПК України, а прямо в робочому кабінеті судді Сугачової О.О. Там само, на порушення встановленого законом процесуального порядку, відбувалося прийняття та проголошення оскаржуваної ухвали. Крім того, на порушення вимоги ч. 12 ст. 44 Закону України „Про статус суддів”, при здійсненні правосуддя та під час проголошення цієї ухвали суддя Сугачова О.О. була не в суддівській мантії, а в своїй буденній одежі. Отже, навіть в силу одних цих грубих процесуальних порушень, прийнята Московським районним судом м. Харкова ухвала від 27.05.2008 р. є незаконною та підлягає обов’язковому скасуванню.
3.3. Згідно норм ст. 124 Конституції України, судові рішення ухвалюються судами іменем України. Згідно ст. 208 ЦПК України, судові рішення викладаються у двох формах: 1) ухвали; 2) рішення. Згідно вимоги ч. 1 ст. 209 ЦПК України, суди ухвалюють рішення іменем України. Однак, всупереч вимогам закону, оця судова ухвала не постановлена іменем України, що теж робить її незаконною.
3.4. Згідно вимог ч. 1 ст. 210 ЦПК України, у вступній частині ухвали суду повинен бути зазначений предмет позовних вимог. Однак, в цій судовій ухвалі предмет позовних вимог, яким є конкретна сума позову в розмірі 3216 грн. 39 коп., що вимагається позивачем у відповідачів за період з 01.10.1999 р. до 01.01.2008 р., ніде не зазначений.
3.5. В ухвалі суду першої інстанції сказано, що суд при її прийнятті керувався ч. 3 ст. 169, п. 3 ч. 1, ч. 2 ст. 207 ЦПК України. Одначе, згідно ч. 3 ст. 169, ЦПК України, суд повинен залишати заяву без розгляду в разі повторної неявки в судове засідання позивача, повідомленого належним чином, без поважної причини або неповідомлення ним про причину повторної неявки, якщо від нього не надійшла заява про розгляд справи за його відсутності. У п. 3 ч. 1 ст. 207 ЦПК України теж йдеться про те, що суд постановляє ухвалу про залишення заяви без розгляду, якщо належним чином повідомлений позивач повторно не з'явився в судове засідання без поважних причин або повторно не повідомив про причини неявки, якщо від нього не надійшла заява про розгляд справи за його відсутності. Проте незаперечним фактом є те, що позивачем у цій справі є КП „Виробничо-технологічне підприємство „Вода”. Також незаперечним фактом є те, що гр. Пікіна Н.О., яка двічі не з’явилася у судове засідання без поважних причин, не є позивачем, а є лише його представником, що діє на підставі довіреності за № 2910/29 від 29.12.2007 р. А згідно норм ч. 2 ст. 169 ЦПК України, неявка представника в судове засідання без поважних причин або неповідомлення ним про причини неявки не є перешкодою для розгляду справи. Й тому Білецький О.В. та його представник Харченко О.В. акцентували увагу суду на цій обставині та заявляли клопотання про початок розгляду справи по суті, згідно п. 2 ст. 196 ЦПК України. І ця обставина є відображеною в судовій ухвалі, котра оскаржується. Отже, на думку осіб, які подають касаційну скаргу, при прийнятті ухвали від 27.05.2008 р. норми ч. 3 ст. 169, п. 3 ч. 1, ч. 2 ст. 207 ЦПК України судом першої інстанції були застосовані неправильно та без урахування іншої норми процесуального законодавства (ч. 2 ст. 196 ЦПК України), що призвело до судової помилки й так само є підставою для скасування цієї ухвали.
4. Обгрунтування незаконності ухвали суду апеляційної інстанції
4.1. Згідно ст. ст. 308, 312 ЦПК України, апеляційний суд має відхиляти апеляційну скаргу і залишати рішення без змін, лише якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, та що судом першої інстанції постановлено ухвалу з додержанням вимог закону. Отже, фактично, постановивши ухвалу від 08.07.2008 р. про відхилення апеляційної скарги Білецького О.В. та залишення ухвали суду першої інстанції без змін, Апеляційний суд Харківської області тим самим визнав законними та цілком прийнятними для українського судочинства брутальні системні порушення правових норм, а також загально визнаних прав і свобод людини і громадянина, які були допущені Московським районним судом м. Харкова при провадженні даної цивільної справи.
4.2. В ухвалі апеляційного суду недотримана повнота викладення змісту двуєдиної вимоги апеляційної скарги Білецького О.В., згідно ст. 315 ЦПК України. Так, в цій ухвалі говориться, що „відповідач Білецький О.В. просить ухвалу скасувати”. Одначе в ній, фактично, замовчується друга частина вимоги апелянта: прийняти нову ухвалу про розгляд цієї справи в суді першої інстанції, згідно вимог ч. 2 ст. 169 ЦПК України.
4.3. В судовому рішенні апеляційної інстанції сказано, що ухвала, яку оскаржує відповідач, нібито не порушує його прав і обов’язків і стосується фактично тільки права позивача на звернення до суду. Цей висновок суду не вірний, бо саме у суді громадяни, проти котрих був направлений позов, прагнули встановити ІСТИНУ, і для цього саме в суді вони готові були захистити свої громадянські права, гарантовані Конституцію України. Про це свідчить та доказова база, яка була представлена ними до суду. До того ж, згідно норм ст. ст. 292, 293 ЦПК України, саме у даному випадку право апеляційного оскарження однаково належить всім сторонам, які беруть участь у справі, а не тільки одному позивачу. Отже, de facto, розглянувши справу по скороченій процедурі, не вивчивши фактичні обставини справи і не перевіривши їх наявними доказами, апеляційний суд своєю ухвалою неправомірно обмежив право родини Білецького О.В. на законний і справедливий суд. При цьому необхідно послатися на положення апеляційної скарги Білецького О.В. (розділ 1. Межа оскарження), де прямо вказувалося, що постановленням ухвали від 27.05.2008 р. та іншими процесуальними діями суду першої інстанції були порушені, серед іншого, громадянські та процесуальні права відповідачів, включаючи їх право на захист (ст. ст. 3, 27, 55 Конституції України) та право на справедливий, незалежний і безсторонній суд, що передбачено ст. 6 Європейської конвенції про захист прав людини та основоположних свобод. Однак, на цю виключно важливу, з правової точки зору, обставину апеляційний суд взагалі не звернув ніякої уваги.
4.4. На порушення норм ст. 303 ЦПК України, під час розгляду справи апеляційний суд не перевірив законність і обгрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених відповідачами у суді першої інстанції. І в ухвалі апеляційного суду від 08.07.2008 р. зовсім не відображені та не узагальнені, згідно ст. 315 ЦПК України, основні й найважливіші доводи апеляційної скарги та судової промови Білецького О.В. від 08.07.2008 р. щодо цілої низки порушень норм процесуального законодавства, які були допущені судом першої інстанції за весь час провадження даної справи, включаючи й ті, що супроводжували прийняття ним ухвали від 27.05.2008 р. Ці порушення судового процесу в обов’язковому порядку повинні були бути враховані апеляційною інстанцією та стати підставою для скасування раніше прийнятого судового рішення. Проте тут апеляційний суд не застосував ті норми закону (зокрема, ч. ч. 2, 3 ст. 312 ЦПК України), які повинен був застосувати.
4.5. Нарешті, в ухвалі апеляційного суду від 08.07.2008 р. повторюється помилка, якої припустився суд першої інстанції при прийнятті ухвали від 27.05.2008 р., що більш докладно аналізується у п. 3.5. цієї скарги. Мається на увазі повне ототожнення позивача з його представником, хоча за нормами ЦПК України вони є різними особами. Це помилкове ототожнення призвело до такого ж помилкового висновку апеляційного суду про те, що нібито суд першої інстанції обгрунтовано залишив позовну заяву без розгляду, керуючись вимогами ст. 207 ч. 1 п. 3 ЦПК України про наслідки повторної неявки позивача до суду. В той же час, апеляційним судом так само були проігноровані доводи апелянта., що представник позивача Пікіна Н.О. не є позивачем, та що наслідки повторної неявки до суду представника, котрий оповіщений належним чином, визначено іншими нормами процесуального законодавства – у ч. 2 ст. 169 ЦПК України.
Отже, особи, які подають цю касаційну скаргу, вважають, що апеляційна скарга Білецького О.В. не була розглянута Апеляційним судом Харківської області по суті. А тому вони так само мають дуже великий сумнів у тому, що при розгляді тої скарги апеляційний суд діяв об’єктивно, неупереджено, незалежно, відповідно до закону. De facto cуд усунув відповідачів від доступу до справедливого та безстороннього розгляду справи і не застосував належні норми матеріального і процесуального права.
З вищенаведених підстав, ухвала Московського районного суду м. Харкова від 27.05.2008 р. та ухвала Апеляційного суду Харківської області від 08.07.2008 р. повинні бути скасовані, та має бути постановлена нова ухвала про розгляд цієї справи судом першої інстанції, згідно вимог ч. 2 ст. 169 ЦПК України.
Й таким чином, здійснюючи своє законне право на захист, виходячи з визнаного та діючого в Україні принципу верховенства права, керуючись нормами ст. 6 Європейської конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, ст. ст. 1, 3, 6, 8, 19, 21, 22, 24, 27, 55, 64, 68, 124, 126, 129 Конституції України, ст. ст. 3, 4, 10, 12, 13, 14, 15, 16, 19, 20, 269, 270, 271, 272, 273, 274, 275, 282, 288, 289, 297, 301, 302, 1164 ЦК України, ст. ст. 1, 2, 3, 4, 5, 8, 10, 11, 13, 292, 293, 294, 295, 296, 307, 309, 324, 325, 326, 327, 336 ЦПК України, ст. ст. 1, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9 Закону України „Про основи національної безпеки України”, ст. ст. 4, 5, 19, 21, 22 Закону України „Про захист прав споживачів”, –
ПРОСИМО:
1. Скасувати ухвалу Московського районного суду м. Харкова від 27.05.2008 р. по цивільній справі № 2-6398/08 за позовом КП „Виробничо-технічнологічне підприємство „Вода” до Білецького О.В., Кованько Т.В., Суяргулової Є.Б., Суяргулова Р.Б. про залишення цієї справи без розгляду та ухвалу Апеляційного суду Харківської області від 08.07.2008 р. по цивільній справі № 22-ц-3190/2008 р. про відхилення апеляційної скарги Білецького О.В. та про залишення без змін ухвали суду першої інстанції.
2. У відповідності до ст. 336 ЦПК України, постановити нову ухвалу про повне скасування прийнятих судових рішень і передачу цієї справи на новий розгляд до суду першої інстанції для розгляду питання по суті.
3. Звільнити Білецького О.В., Кованько Т.В., Суяргулової Є.Б., Суяргулова Р.Б. від сплати державного мита за подання цієї апеляційної скарги на підставі ч. 3 cт. 22 Закону України „Про захист прав споживачів” (№ 3161-IV від 01.12.2005 р.) та ч. ч. 10, 18 ст. 4 Декрету Кабінету Міністрів України № 7-93 від 21.01.1993 р.
Додатки:
1. Квитанція про оплату витрат з інформаційно-технічного забезпечення – на 1 арк.
2. Заява з проханням про звільнення від сплати судового збору – на 1 арк.
3. Копія документа, що підтверджує статус інваліда 1-ої групи Суяргулової Є.Б. – на 1 арк.
4. Копія рішення суду першої інстанції – на 1 арк.
5. Копія рішення суду апеляційної інстанції – на 1 арк.
6. Копія касаційної скарги разом з додатками для позивача – на 11 арк.
Усього на 22 аркушах.
З повагою,
О. В. Білецький
Т. В. Кованько
Є.Б.Суяргулова
Р.Б. Суяргулов
«27» серпня 2008 р.
Джерело: http://maidan.org.ua/static/mai/1226070071.html |
