25 лютого у Сімферополі я пообіцяв, що протягом тижня внесу законопроект про скорочення керівного складу міністерств і відомств. 27 лютого за №4127 такий проект зареєстрований у Верховній Раді.

Що я пропоную? ЗАКОНОМ (саме законом, а не рішенням Кабміну) визначити, що у самому Кабміні, в кожному міністерстві і в кожному іншому центральному органі виконавчої влади (держкомітет, агентство…) має бути ОДИН перший заступник і НЕ БІЛЬШЕ ТРЬОХ заступників керівника. Крапка.

Чому я це пропоную? Причин декілька, і пов’язані вони з неефективним управлінням, надмірними витратами державних коштів і спотворенням принципів кадрової політики у державі.

Але спочатку довідка Головдержслужби на мій запит. На 25 лютого ц.р. в Україні утворено 20 міністерств. А тепер увага: на 20 міністрів рішеннями Кабміну введено 29 посад перших заступників і 113 посад заступників міністрів, загалом – 142! Понад сім заступників на міністра!

По дві посади першого зама Кабмін утворив в МВС, Мінекономіки, МЗС, Мінпромполітики, Мінкультури, Мінприроди, Мінвугілля, МінЖКГ, Мінрегіонбуді.

Рекордсмени по загальній кількості посад заступників міністрів: МінАПК, Мінприроди, Мінекономіки – по 10; МВС – 9; Мінюст, Мінпраці, Мінмолодьспорт – по 8; МЗС, Мінрегіонбуд, Мінкультури, МОЗ – по 7.

Переконаний, має бути на міністерство – максимум чотири зами, загалом – максимум 80. В разі впровадження цього законопроекту, скороченню підлягають 62 вищі керівні посади (3/4 того, що має залишитися!). Разом із їхнім апаратом, фінансовим і матеріальним забезпеченням, а головне – з надуманими функціями і повноваженнями, які без проблем перерозподіляються або взагалі скасовуються. І повірте, на гірше в економіці і у суспільстві нічого не зміниться. Скоріше, на краще – я в цьому переконаний.

Хтось скаже, що це популізм. Заперечую категорично. Це здоровий глузд і вимога часу.

По-перше, треба зробити владу ефективною. Фахівець з теорії управління Вам скаже, що керівник може здійснювати ефективне управління, якщо йому безпосередньо підпорядковані 7-8, ну максимум – 9 підлеглих (з їхніми структурами). А на міністра, крім заступників, безпосередньо замикаються також керівники фінансових, кадрових, контрольно-ревізійних, режимних та інспекційних підрозділів міністерства. Отже, якщо замів більше чотирьох – відразу виходимо за межу ефективного управління, роздуті штати починають працювати самі на себе. Завантажуючи при цьому і керівників, і (головне) підлеглих – запитами, доповідями, завданнями, звітами, поїздками, нарадами…

По-друге, треба зменшити витрати на утримання органів влади. Мова, насправді, йде не про 62 особи, хоча й на їхнє утримання потрібні мільйони. А ще приміщення, автотранспорт, оргтехніка, апарат помічників і радників, документообіг і т.д. і т.п. А це вже десятки мільйонів. Аналогічно треба пройтися по всій горизонталі і по всій вертикалі влади – там непочатий край роботи і величезні резерви підвищення ефективності управління і скорочення витрат. Подивіться, скільки «надлишкових» заступників і «надлишкових структур» у секретаріаті Президента, в апараті РНБО, у Київській та інших меріях, в місцевих державних адміністраціях, державних підприємствах. А це вже сотні мільйонів і мільярди бюджетних (тобто наших з вами) коштів.

По-третє, кадрова політика у державі має бути продуманою, логічною і не повинна зводитися виключно до «роздачі слонів» за участь у виборчих або партійних проектах. Кажу про це не теоретично, а спираючись на власний досвід роботи в трьох урядах. Два показових діалоги – для ілюстрації.

…Дзвонить мені віце-прем’єр: «Анатолію Степановичу, давайте введемо в Міноборони додаткову посаду заступника міністра і призначимо на неї представника Соціалістичної партії (називає прізвище)». Запитую, для чого і що він там робитиме? Відповідь: «Не має значення, нехай хоч папери перекладає або носить міністру олівці, нам треба зміцнити коаліцію у парламенті». Приїхали… Звичайно, я відмовився. Але інші міністри чинили по-іншому, тому другий типовий діалог.

…Завершується засідання Уряду. Прем’єр пропонує списком, без обговорення затвердити погоджені кадрові питання. Серед них – введення нових посад заступників міністрів, призначення конкретних людей. Виявляється, кадрові призначення не дуже «погоджені». Бо міністр молоді і спорту обережно ставить питання голові Уряду: «А може я хоча б познайомлюся із своїми майбутніми заступниками, коротко переговорю з ними?» «Рішення прийнято», – підсумовує прем’єр, – «ідемо працювати». І такою буває кадрова політика, «роздача слонів» навіть без формальної постановки до відома міністрів. Насамперед тих, які самі отримали посади не за професійною, а партійною ознакою, тому й погоджувалися з нав’язаним згори будь-яким кадровим рішенням.

Питання не в конкретному Уряді чи конкретному прем’єрі. Два роки тому були міністерства, в яких число заступників міністра сягало 12-13. Були міністерства, у яких одразу працювали по три перших заступники. Все це впроваджувалося рішенням Кабміну або указом Президента. Саме тому пропоную ЗАКОН.

А справжнім професіоналам, ефективним державним менеджерам посад вистачить. Головне – знайти таких людей. Цим і займається «Громадянська позиція».